Класна година «Наскільки різні у всіх серця, а ключ один - любов і доброта»

Класна година 

«Наскільки різні у всіх серця, а ключ один - любов і доброта»

У нашому нинішньому житті так багато зла, недовіри, жорстокості, що люди втрачають віру в доброту й благородство, людяність й милосердя. Кажуть, люди, зробивши новий крок у світ, де грошові відносини стали витісняти колишні, побудовані на добрі й бажанні безкорисливо допомогти іншим, втратили колишню чуйність. Чи це так?

Відповідь на це питання дуже важлива, тому що мова йде про стрижень нашого національного характеру. Адже робити добро людям - це душевна потреба українців, яка зберіглася ще від далеких предків. 

Тож, як не втратити людяності? Як зберегти у своєму серці віру, любов й милосердя? Протягом тисячоліть люди шукали відповіді на ці питання. І ось яке "золоте правило" винайшли: "Стався до інших так, як бажаєш, щоб вони ставились до тебе".

Притча «Все залишає свій слід».

 Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше.. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи. Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться».